Сегодня новости из ОРДЛО. Достаточно прогнозируемые, достаточно грустные, но не скажу, что я сочувствую. Просто холодное безэмоциональное созерцание. Констатация фактов. А что нам еще делать? Мы же предупреждали!
Видео дня
Те, кого на Донбассе ждало критическое большинство, уничтожает это самое критическое большинство. Для меня это прогнозируемо, поэтому почему я должна сочувствовать? – пишет Елена Степова для «Информационного сопротивления».
В місті, де я жила до 2014 року знову чергова аварія на шахті, знову чергові жертви. В новинах в мирній частині України напишуть коротко: на окупованій Луганщині на шахті загинув шахтар через аварію вагонетки. В новинах в ОРДЛО напишуть, та нічого особливого не напишуть, бо це буде означати нову чергову хвилю питань від шахтарів, негативні коментарі в соцмережах з яких випливе не тільки правда про життя в ОРДЛО, а й про інші аварії, змовчані та забуті.
В ОРДЛО інформація щодо аварій на шахтах замовчується та подається дозовано. Якщо це загибель 1-3 людей, ще можуть щось написати, озвучити. Якщо це загибель понад 10 людей – в інформаційному просторі буде тиша.
Як в срср. В срср про аварії, епідемії, смертність люди дізнавалися через чутки. Зараз в ОРДЛО усе, як в срср, тобто саме так, як хотіла критична більшість в 2014 році.
Просто «як в срср» в кожного було по-своєму. Але кожне «по-своєму» було лише гарне, з поганого ніхто нічого не хотів, а воно прийшло. Бо гарне в срср було тільки по-блату, а блат був не в кожного. Для кожного було «под старою телегою рабочие лежат».
Знаєте, от було б не так боляче й, ніяк не підберу слово, щоб описати ті почуття, що накрили з головою, коли я побувала на мітингу 1 березня 2014 року, який пройшов у Свердловську, Луганської області, напевно, огидно, якби шахтарі Донбасу були нужденні, жили у злиднях й їх прагнення пожити «пабагатому» в іншій країні, можна було б зрозуміти. «Свердловантрацит» було найбагатше вугільне підприємство Донбасу, а шахтарі отримували у 2014 році зарплату від 10 до 50 тисяч гривень.
У місті де було понад 10 ювелірних крамниць, а «мерседес» купляли, щоб їздити на риболовлю чи по картоплю, «хотим жить пабагатому» звучало якось, як у казці про золоту рибку, коли вже отримавши статус дворянки бабця вимагала зробити її царицею морською, й щоб їй прислужувала «золота» московська рибка.
Те, що росія зробила з ОРДЛО, це звісно злочин й кожна смерть на руках росіян, навіть, якщо це шахтарі, що загинули в шахті. Але, я усі ці 10 років задаю собі питання, що би було, якби у березні 2014 року у містах Донбасу шахтарі знищили російські триколори, підняли жовто-блакитні прапори, заспівали Гімн України й пішли б стукати касками на україно-російський кордон, скандуючи: путін, геть з України!
Але це лише мрія. Бо реальність була триколорадна, а шахтарі у критичній своїй більшості кричали: «Донбасс – россия, не будем больше кормить Киев». Тому те, що зараз відбувається, це відплата чи розплата, не знаю. Але ми у 2014 році про це попереджали.
Ми кричали, що росія закриє усі шахти, а шахтарі підуть воювати проти України та інших країн, бо після України наступними будуть Польща, країни Балтії. Ми кричали, що тут росія зробить сіру зону, в якій будуть лише її війська й жодної цивільної особи. Ми кричали, що будуть знищені водопроводні системи, сільське господарство, екологія, й цей край стане пустелею, бо росії просто байдуже на людей, вона народжена знищувати.
Тепер самі мешканці ОРДЛО називають свій край «Донбасские вымираты».
В цьому році вперше за історію Донбасу в містах не святкували день шахтаря. Це крапка. Велика намогильна крапка у вигляді пласта породи. Вже й самі триколорадні активісти, ярі запутинці не вірять, що тут буде «город-сад», все більше розмов про те, що цей край закінчує своє існування.
Немає лікарів та ліків, води, бензину, їжі, роботи, зарплати. 90-ті роки, коли жити було важко, здаються вже мешканцям Донбасу не такими вже й страшними, бо зараз набагато страшніше.
Ні, ще лунає «москва не сразу строилась», така собі заспокійлива пігулка для адептів віри в росію, але в неї вже вірить не так й багато людей, як це було в 2014-му році. А ми попереджали, ми ж кричали: подивіться на сусіднє Гуково, росії. Це таке ж саме місто, як й Свердловськ, ми стоїмо один на проти одного й можна просто зазирнути, щоб побачити, що нас чекає, якщо буде «пожить по-русски». Закриті шахти, безробіття, знищена інфраструктура. Ось вам «руський мир» в Гуково, навіщо ж ви тягли його ще й у Свердловськ?
Ми кричали, що перше, що зробить росія – це знищить шахти. Над нами сміялися. Більше, за такі попередження просто вбивали, бо вони «портили картину восприятия». Але сталося саме так, як ми попереджали.
В ОРДЛО за 10 років аварій на шахтах в п’ять разів більше ніж за усі роки Незалежності України. Оцей останній на цей місяць випадок, про який зараз гудять соцмережі ОРДЛО, це загибель шахтаря на шахті «Одеська-1».
Правда, шахтою це підприємство навряд-чи можна назвати. Це колись було «шахтоучасток», а зараз «копанка». З того, що зараз працює на Донбасі, майже усі шахти, це, як раніше копанка. Тобто об’єкт без оснащення де люди працюють на свій страх та ризик без захисту.
З моменту окупації усі шахти, які опинилися в руках росіян та колаборантів, жодного разу не отримували нового обладнання, не проводили заміни тросів, парашутів на захисних підйомниках, лебідках та іншого.
Звісно, усе ламається. Особливо канати, строк використання яких не більше 3-х років. Трьох, а не 10-ти. Ця аварія виникла через те, що перетерлися канати на лебідці, що тягла вагонетки. Під час підйому канат обірвався, бо не витримав навантаження, й вагонетками задавило людей.
Звісно, винними зробили шахтарів, а не керівництво. Ну, це так робили й у часи срср, тобто саме про це й мріяла критична більшість шахтарів у 2014-му, коли відчайдушно будувало це гетто.
Це не перша аварія у місті. Нагадаю, у міста Свердловськ (Довжанськ) є місто-супутник Червонопартизанськ. 6 вересня 2021 року на шахті «Червоний партизан» обірвалася «кліть», такий собі шахтний ліфт, який перевозить людей, що призвело до загибелі та травмування людей. Обрив канату відбувся через те, що строк його експлуатації був перевищений на 7 років.
Окупантів не турбує стан шахт, не турбує захист людей, вони просто вибирають останній ресурс з цього краю. Це виглядає, наче вампір висмоктує останні краплини крові з артерії людини. Окупанти знищують усе, куди потрапляють: воду, повітря, землю, людину.
Питання, що буде з Донбасом вже риторичне, бо запах тліну вже згіркотив повітря, ще щось там дихає, працює, але трупні плями вже спотворили це тіло.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке…1818012600ПодписатьсяТегиУкраинаРоссийско-украинская войнашахтерышахтыРоссияЛНРНовости ДНРОРДЛОИсточникИнформационное сопротивлениеРедакционная политика
Вернуться на главную OBOZ
