«Волынь» vs «Катынь»
Видео дня
Более полувека главным историческим символом для поляков была Катынь. Коварный расстрел чекистами пленных офицеров, военной элиты польского государства был под строгим табу коммунистического режима. Однако о нем тайком рассказывали в семьях, писали в подпольном самиздате. Поэтому «Катынь» стала одной из опор антикоммунистических, или даже шире, антитоталитарных, настроений в ПРЛ. Борьба за открытие правды о «Катыни» была неотъемлемым элементом борьбы за другую, демократическую, свободную от коммунистического диктата Польшу. «Катынь» напоминала об извечном коварстве России, которая даже после падения коммунизма скрывает правду о трагедии 1940 года.
Здавалося після пов‘язаною з «Катинню» Смоленською трагедією 2010 вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент «Катинь» вже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – «Волинь». Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули «Волинь-43») стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.
Саме їх висвітленню приділялися передовиці газет, репортажі на ТВ та фільми. Вже перші появи нової теми в публічному простої засвідчили її різницю з попередньою. Головним ворогом поляків тут ставали не совєти/комуністи/Росія, а українські націоналісти, а згодом просто українці. Головною втратою за якою сумували були не люди (імена, яких так дбайливо встановлювали у випадку Катині), а території (тому так легко розкидаються цифрами вбитих від 100 до 500 тисяч, тому часто на пам‘ятниках не імена людей, а назви населених пунктів).
«Катинь» була відважним викликом сильній радянській чи потім російській владі. «Волинь» є спробою дошкульно вдарити слабшого сусіда, якийa воює з тим хто, ще недавно вважався головним ворогом Польщі.
«Катинь» пробуджувала прагнення свободи, «Волинь» – ксенофобні настрої.
Найразючіше різницю між символами «Катинь» і «Волинь» (в їх етиці та естетиці) демонструють однойменні фільми Вайди і Смажовського. Перший трагічний, але світлий і життєствердний, показує негідників, але й героїв. Другий – похмурий, депресивний, злий і сповнений ненавистю.
«Волинь» витісняє із пам‘яті польського суспільства «Катинь», представляється найстрашнішим злочином проти поляків саме тоді, коли в Росії знову не лише заперечують розстріл польських офіцерів, коли реабілітовують і реанімовуючт комуністичний режим вцілому. Коли ця реабілітацію стає ідеологічною платформою для нової російської агресії проти сусідньої держави.
Тема «Волині» стає інструментом зближення Польщі з Росією. Риторика, яка починається із засудження українського націоналізму і переходить в засудження боротьби українців за свободу починає звучати в унісон на схід і на захід від України. Нинішні видання та заяви про УПА в Польщі нагадують те, що говорилося і писалалося на цю тему в ПРЛ, і те, що говорить і пише Росія. Зрештою обидва сусіди України з однаковою наполегливістю вимагають від українців переглянути їх історію, то й самий період історії, та ще в тому ж напрямку.
А пам‘ять про «Катинь», яка була запобіжником від смертельних для Польщі марень про спільний кордон з Росією, вивітрюється.
З книги «Нотатки з кухні «переписування історії»
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке…
